Процедуру внесення землі в статутний фонд (капітал) юридичної особи доцільно розглянути на прикладі товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ), тому що ця організаційно-правова форма є найбільш поширеною в Україні
Так, згідно зі ст. 13 Закону України «Про господарські товариства» № 1576-XII від 19.09.91 р. (далі - Закон про господарські товариства) внеском до статутного (складової) капіталу господарського товариства можуть бути грошові кошти, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права , що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.
При цьому слід зазначити, що згідно зі ст. 86 Господарського кодексу України № 436-IV від 16.01.2003 р. внесок, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді товариства, а порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах господарського товариства, якщо інше не передбачено законом.
Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою інших учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці (ст. 13 Закону про господарські товариства, ст. 115 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ)).
Статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» № 2658-III від 12.07.2001 р. визначено, що незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Суб'єкт оціночної діяльності складає звіт про оцінку майна (акт оцінки майна), що містить висновки про вартість майна (ст. 12 цього Закону).
У разі якщо засновники господарських товариств самі оцінюють майно або майнові права та визначають критерії оцінки своїх внесків (договірну ціну) до статутного фонду господарського товариства, - це повинно оформлятися відповідним актом оцінки і прийому-передачі до статутного фонду. При цьому перехід права власності на майно або майнові права передбачається установчими документами господарського товариства або іншим документом згідно з вимогами глави 24 ЦКУ "Набуття права власності».
Розглядаючи порядок внесення учасником до статутного фонду майна, необхідно звернути увагу ще на деякі нюанси, а саме: необхідно визначитися, на яких умовах і за яких обставин відбувається даний внесок, викличе така подія зміна розміру частки вносить внесок учасника та зміна розміру статутного фонду товариства . Пояснимо.
Норми ст. 51 Закону про господарські товариства встановлюють, що до моменту реєстрації ТОВ кожен з учасників зобов'язаний внести в статутний капітал не менше 50% зазначеного в установчих документах вкладу. І збільшувати статутний капітал товариства допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі. При цьому законодавство не містить чітких вказівок щодо того, в яких випадках може бути збільшено розмір статутного фонду ТОВ.
Таким чином, якщо такий внесок здійснюється вже після повного формування статутного фонду, то слід говорити про те, що для такого учасника цей внесок буде вважатися його додатковим внеском (при цьому відбувається зміна номінальної вартості та / або розмірів часток учасників), що спричинить збільшення розміру статутного фонду товариства.
Збільшення розміру статутного фонду ТОВ фіксується в статуті суспільства і підлягає державній реєстрації. При цьому ухвалення рішення про збільшення розміру статутного фонду є компетенцією загальних зборів товариства за заявою учасника, що має наміри зробити внесок до статутного фонду.
При передачі нерухомого майна (зокрема, земельної ділянки) в якості внеску до статутного фонду виникає необхідність нотаріального посвідчення установчих документів (статуту).
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про нотаріат» № 3425-XII від 02.09.1993 р. (далі - Закон про нотаріат) угоди про відчуження майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється.
Під час нотаріального посвідчення статуту, за яким внеском учасника є нерухоме майно (земельну ділянку), нотаріус діє так само, як і при посвідченні договорів про його відчуження. Зокрема, нотаріус повинен вимагати надання правовстановлюючих документів в оригіналі, витяги з реєстру права власності на нерухоме майно.
Так, розд. 3 розділу III Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20 / 5 (далі - Інструкція № 20 / 5), визначено загальні правила посвідчення угод про відчуження житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
При нотаріальному посвідченні договорів про відчуження житлового будинку, а також іншого нерухомого майна, що підлягає реєстрації, нотаріус вимагає подання документів, що підтверджують право власності (довірчої власності) на вказане майно, і, у передбачених законодавством випадках, документи, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують.
Відповідно до ст. 126 ЗКУ право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою підтверджуються державними актами, форми яких затверджені постановою КМУ від 02.04.2002 р. № 449.
Для посвідчення угоди про передачу права власності на земельну ділянку нотаріусу, крім документів, передбачених п. 62, 712 Інструкції № 20 / 5, подаються заява власника земельної ділянки та рішення органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади про згоду на одержання права власності на таку земельну ділянку.
Відповідно до абз. 4 ст. 55 Закону про нотаріат статут повинен засвідчувати або за місцезнаходженням нерухомого майна, або за місцезнаходженням однієї зі сторін угоди.
