Одним з найбільш перспективних напрямків розвитку інститутів громадянського суспільства є розробка альтернативних методів захисту прав.
Починаючи з 80-х років медіація активно застосовується в німецько-мовців країнах. У 1985 р. в Австрії була розроблена модель медіації для позасудового розгляду справ неповнолітніх порушників, що одержала широке поширення в рамках кримінального судочинства. З 1992 року ця форма позасудового розгляду поширилася також і на справи дорослих правопорушників, спочатку у вигляді експериментальної моделі, що згодом (з 1 січня 2000 року) набула чинності закону. І, нарешті, в червні 2003 року прийнято австрійський Федеральний закон про медіації.
Ще на початку 90-х років стало ясно, що судова система не в змозі впоратися з величезною кількістю конфліктів, і при обговоренні питань медіації в Західній Європі було прийнято рішення про створення так званих мультифункціональний судів в яких є службовці, які оцінюють справу і спільно зі сторонами виробляють тактику вирішення спору: або за допомогою консультування, або медіації і т. д. Найбільше поширення медіація отримала при вирішенні екологічних спорів (наприклад, при вирішенні питань про будівництво великих заводів, аеропортів). Причому треба зазначити, що в деяких країнах, наприклад, в Австрії звернення до зареєстрованого медіатора перериває перебіг строку позовної давності.
Вперше термін "альтернативне вирішення спорів" (російськомовна абревіатура «АРС») почав застосовуватися в США для позначення гнучких і неформальних процедур врегулювання конфліктів, які виникли на противагу складного та громіздкою офіційного правосуддя, стали його альтернативою.
Під альтернативними формами вирішення правових спорів та конфліктів розуміють такі процедури і способи вирішення спорів (конфліктів), які застосовуються поза державної судової системи і всередині неї.
Використання альтернативних способів вирішення спорів не тягне для сторін негативних наслідків, а, навпаки, дозволяє їм зберегти довірчі відносини і продовжити ділове співробітництво в результаті знайденого компромісу.
Застосування методів АРС ефективно в наступних випадках:
коли під загрозою розірвання знаходяться ділові відносини сторін, для встановлення і розвитку яких були проведені великі витрати; АРС в таких випадках є найкращим, оскільки носить менш конфронтаційний характер, ніж судовий розгляд, і дозволяє уникнути загострення відносин;
коли необхідно швидке і економне вирішення суперечки; застосування АРС зазвичай вимагає менших витрат і вкладався в більш короткі терміни;
коли сторони прагнуть до конфіденційності;
коли спір стосується не стільки права, скільки технічних питань; за кордоном більшу кількість таких суперечок передається на розгляд відповідних фахівців.
До альтернативного вирішення спорів слід ставитися як до системи, яка існує паралельно з офіційним правосуддям. Судова процедура має застосовуватися лише тоді, коли це дійсно необхідно або коли інші, альтернативні, методи виявилися безуспішними. Альтернативне вирішення спорів не замінює і не може замінити правосуддя, не заступає і не повинно перегороджувати доступ до нього, не конкурує з ним.
Найбільш поширеними методами АРС є переговори, медіація (посередництво), третейський розгляд (арбітраж). З'єднання в різних варіантах елементів цих основних видів призвело до виникнення комбінованих методів АРС (міні-суд, посередництво-арбітраж, незалежне висновок експерта та ін.)
До альтернативних відносяться також процедури, що застосовуються в суді після порушення справи, але до початку судового розгляду: досудове нарада з врегулювання спорів, досудовий арбітраж, спрощений суд присяжних та ін
Вага альтернативні (недержавні) способи вирішення спорів можна розділити на дві групи в залежності від характеру результату: остаточне рішення, обов'язкове чи ні. Результатом посередництва чи примирення можуть бути рекомендації з вирішення спору сторін. Результатом третейського розгляду є рішення третейського суду.
Виконання угоди, укладеної на основі рекомендацій посередника або примирителя, залежить від сторін. Виконання ж рішення третейського суду є обов'язковим для сторін і гарантується державою можливістю отримання виконавчого листа в державному суді.
Всі способи АРС можна охарактеризувати як м'які і цивілізовані методи. Сторони їх використовують добровільно. Такі несудових форми вирішення цивільно-правових спорів функціонують і розвиваються за рахунок самих учасників спору і не потребують витрат на їх утримання.
В Україні альтернативне вирішення спорів поки не розвинено. Для впровадження процедури медіації відсутня правова база, а третейські суди не придбали повальної популярності.
При цьому АРС - напрямок безумовно перспективна. Варто тільки дочекатися потрібного законодавства.
