Спільна діяльність в Україні регулюється Цивільним кодексом України № 435-IV від 16.01.2003 р.
Спільна діяльність оформляється відповідним договором згідно зі ст. 1130, яка говорить: «за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, яка не суперечить закону. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників. »
Ця схема припускає ситуацію, коли кілька компаній об'єднують свої ресурси для здійснення будівельного проекту. Дане освіта підлягає реєстрації в податкових органах як окремого платника податків, веде самостійний облік, однак воно не є юридичною особою. Тому інформація про спільну діяльність до ЄДРПОУ не заноситься. Спільної діяльності присвоюється реєстраційний номер з Тимчасового реєстру ДПАУ. Таку реєстрацію спільна діяльність проходить за місцем реєстрації уповноваженої особи.
Крім того, спільна діяльність у рамках Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. розглядається як окрема від її учасників особа, а отже, підлягає добровільної (або обов'язкової) реєстрації як платник ПДВ.
У результаті його спільної діяльності з'являється житловий будинок, на який мають право спільної власності всі учасники. Заключним етапом існування даної організації повинні стати виділення в реальності частки кожного з учасників і документальне оформлення ними прав власності на своє майно.
Ця схема дозволяє вирішити проблему фінансування будівництва, не вдаючись до допомоги банків і не залучаючи кошти фізичних осіб на етапі будівництва. Як правило, спільна діяльність об'єднує компанію, що має достатні кошти для фінансування проекту - компанію-забудовника, а також уповноваженого учасника, який веде облік по спільній діяльності і здійснює координаційні функції.
Особливу увагу слід звернути на положення самого договору про спільну діяльність.
По-перше, необхідно чітко сформулювати його предмет. Предметом такого договору рекомендується встановити спільну діяльність сторін, спрямовану на будівництво житлового будинку. При цьому в договорі слід уникнути положень, в яких прямо чи опосередковано передбачається фінансування будівництва житлового будинку. Такий договір може бути розцінений контролюючими або фіскальними органами як інвестиційний, а отже може бути визнаний недійсним як невідповідний законодавству (ст. 215 ЦКУ). Підставою до цього послужить ч. 3 ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» № 1560-XII від 18.09.1991 р..
По-друге, Рекомендуємо прописати чіткий механізм оформлення права власності на завершений об'єкт будівництва. При цьому максимально деталізувати площу та характеристики приміщень, які передаються у власність кожної зі сторін. В іншому випадку, після здачі будинку в експлуатацію, у сторін можуть виникнути труднощі з оформленням права власності на об'єкт.
Для складання подібного роду договорів радимо звертатися до професійного юриста.
